Dog Aging Project — Проєкт дослідження старіння собак.
Dog Aging Project — Проєкт дослідження старіння собак.
Спостерігаючи за своїми улюбленцями, власники собак можуть сказати, який корм вони люблять, де воліють спати, якої іграшки нікому не віддадуть і біля якого дерева неодмінно треба зупинитися під час прогулянки. Але на одне з найважливіших запитань: «Чому одні собаки живуть довше й залишаються здоровими до глибокої старості, тоді як інші починають хворіти і помирають значно раніше? — знайти відповідь набагато складніше. Саме це намагаються з’ясувати науковці, які створили Dog Aging Project.
Історія проєкту почалася задовго до появи першої великої бази даних. У 2007 році генетик і дослідник старіння Деніел Проміслоу побачив на обкладинці журналу Science німецького дога поруч із чихуахуа. Стаття була присвячена генетиці розміру собак, але Проміслоу зацікавило інше питання: чому великі собаки зазвичай живуть менше за маленьких?
Із цього питання поступово виріс набагато амбітніший задум. У 2014 році Проміслоу разом із біологом Меттом Кеберлайном та ветеринаркою-дослідницею Кейт Кріві заснували Dog Aging Project. А у 2018 році проєкт отримав фінансування від Національного інституту старіння США, що входить до складу Національних інститутів здоров’я (NIH), для проведення масштабного довготривалого дослідження старіння домашніх собак.
Чому саме собаки?
Собаки надзвичайно різні за розміром, генетикою і тривалістю життя. Вони хворіють на багато захворювань, якими в старості хворіють і люди. І, що особливо важливо, домашні собаки живуть у тому самому середовищі, що й ми: дихають тим самим повітрям, п’ють воду з тих самих джерел, зазнають впливу міського чи сільського середовища і, звичайно, живуть у створених нами родинах.
Тому Dog Aging Project одночасно переслідує дві мети: допомогти зрозуміти, як зробити життя самих собак довшим і здоровішим, та зрозуміти механізм старіння людини.
Десятки тисяч собак — і десятки тисяч різних життів
Dog Aging Project — це не один експеримент, а велика система досліджень. Власники собак регулярно надають інформацію про здоров’я своїх тварин, їхню поведінку, харчування, фізичну активність, лікування та умови життя. До проєкту входять також спеціальні групи, в яких дослідники аналізують ДНК, кров, сечу, дефекацію, шерсть та інші біологічні зразки. Precision Cohort, наприклад, створена для довготривалого дослідження молекулярних змін, які відбуваються в організмі собаки з віком.
Є й клінічні випробування. Одне з найвідоміших — TRIAD, у якому досліджують, чи може рапаміцин впливати на здоров’я та тривалість життя старших собак. Важливо, однак, не забігати наперед: сам факт проведення такого випробування ще не означає, що рапаміцин уже доведено подовжує життя домашніх собак.
Дослідження понад 11 тисяч собак віком від 6 до 18 років виявило зв’язок між більшою фізичною активністю та кращими показниками когнітивного здоров’я. Інша робота показала складний зв’язок між розміром собаки, віком та різними групами захворювань: хоча великі собаки загалом живуть менше, це зовсім не означає, що всі вікові хвороби частіше трапляються саме в них.
Ще одне дослідження Dog Aging Project поставило особливо цікаве запитання: «Чи впливає на здоров’я собаки оточення, в якому вона живе?»
21 410 собак і середовище, в якому вони живуть
Для цього дослідження науковці використали дані 21 410 домашніх собак. Власники відповідали на десятки запитань не лише про здоров’я тварин, а й про їхнє повсякденне життя та соціальне середовище.
Після статистичного аналізу дослідники виділили п’ять основних груп чинників: стабільність місця проживання, дохід домогосподарства, життя разом із дітьми, життя разом з іншими тваринами та вік власника. Разом ці п’ять чинників пояснювали близько третини відмінностей у соціальному середовищі собак, зафіксованих анкетами.
Результати
Собаки з домогосподарств із вищим доходом у середньому мали кращі показники здоров’я. Нестабільність середовища проживання була пов’язана з гіршим здоров’ям і меншою фізичною рухливістю.
Але найвпливовішим фактором виявилась соціальна підтримка тварин. Більша соціальна підтримка — зокрема проживання разом з іншими собаками — була пов’язана з кращими показниками здоров’я навіть після того, як дослідники врахували вік і масу тіла тварин. У статистичній моделі зв’язок соціального фактора зі здоров’ям був приблизно у п’ять разів більшим, ніж вплив фінансового фактора.
Ми звикли думати про турботу насамперед як про хороший корм, вакцинацію, лікування, контроль ваги та регулярні огляди у ветеринара. Усе це, безумовно, важливо. Але Dog Aging Project досліджує ще одну частину собачого життя, яку набагато важче виміряти: середовище, стабільність і соціальні зв’язки. Собака не існує окремо від дому, в якому живе. Її життя складається з прогулянок і руху, знайомих людей і тварин, змін у родині, звичного розпорядку дня — і сотень інших речей, які ми рідко сприймаємо як можливі складові здоров’я.
То чи можемо ми допомогти своїм собакам жити довше?
На це питання Dog Aging Project поки що не дає простої відповіді. І, мабуть, саме цим він такий цікавий.
Старіння — результат складної взаємодії генетики, захворювань, середовища і способу життя. Одні фактори ми змінити не можемо, на інші можемо вплинути.
А найцінніше в цьому проєкті те, що тисячі собак продовжують старіти разом із ним. Щороку накопичуються нові дані, і дослідники можуть спостерігати не лише те, якими є молоді та старі собаки сьогодні, а й те, як одна й та сама тварина змінюється з роками. Тож будемо стежити за Dog Aging Project: чекати на результати досліджень, які вже тривають, і на нові відкриття про те, як старіють наші собаки — і, можливо, ми самі.
